2016.05.25 Послід у Європу: ЗАСЕРАТЕЛІ - 25 Травня 2016

Нарешті на нас усіх, стражденних, зійшло осяяння! Алілуя! Скажіть: амінь!
Виявляється, досі була не вирішена величезна проблема на нашому тяжкому (зі втратами) шляху до Європи: м’яко кажучи, какулі на газонах. Але відтепер їх треба не просто негайно прибирати, а неодмінно у пластикові пакетики; при цьому тих мерзенних паскуд, тварини яких власне й причетні до цього жахливого спаскудження, слід жорстоко карати! Поки не на горло, звісно, навіть не строком до “підвальчика”, але вже гаманцем. Таке ось чергове “досягнення” (такий собі проект “Стіна проти лайна”). Ура, товариші!

Недоперемир’я‑псевдоАТО і неодмінно “невмирущі” герої, не кажучи про тотальні дерибан і зубожіння — все це такі дрібнички на фоні чергових “величних звершень та досягнень людського генію”… Мільярди років планета обходилась без пластику взагалі, а тепер буквально кожне лайно потребує окремого пакету!
Пригадуючи кінокласику, знову “наші космічні кораблі борознять простір Великого театру”, а “кербуд — друг людини”. Ні‑ні, ви не подумайте, призначені черговим “поліпшенням” керуючі багатоквартирними будинками — це зовсім не нова форма старого звичного кріпацтва, тільки в модерново‑урбаністичному соціумі. Навпаки, зрозумійте нарешті, злобні бандерлоги: повсякчасне пограбування населення (кількість і навіть якість якого все зменшується) вкупі з майже повністю просереною країною як такою — лишень етапи тяжкого шляху до світлого майбутнього, заможного, цивілізованого, європейського і (що показово!) вкрай екологічного. І шлях цей неодмінно слід пройти саме таким чином, бо іншого шляху немає (як немає альтернативи “Мінським домовленостям №”). Так, здолає цей тяжкий шлях далеко не кожен, але ж таке життя (воно й винно в усьому зрештою!) — вічна пам’ять “невмирущим”, бо всі великі і малі жертви ці кояться виключно заради нащадків (хоча на чийсь вік вже вистачає).
І вкотре достобіса переконлива реклама (модернова версія агітації) з дуровізора (сучасної форми “брехунця”) все чітко одразу пояснила: винні в найбільших бідах українських зовсім не клептомани‑чинуші і триндуни‑засідателі, а недоглянуті газони і їх чотирилапі засерателі. Більше того! Якщо починається “сінна хвороба” чи щось подібне, то винні в цьому зовсім не покришені смердючими мотокосарками трáви, а тополиний пух, тож треба ще й дерева усюди пилити, рубати і палити (проте все одно не забувайте купувати новітні засоби проти алергії — медично‑хімічна наука теж не спить). Якщо повітря свіжого якось зовсім не вистачає, то винні в цьому не вихлопи транспорту та викиди промисловості (і тим більше не зрубані дерева), а стара вентиляція у будівлі (тож не забудьте до нового кондиціонера придбати супернатурального освіжувача повітря!). Ну а якщо з’являються і посилюються дивні погодні аномалії, тим більше відбуваються все жахливіші і потужніші природні катастрофи, то міфічний “парниковий ефект” тут зовсім ні до чого — це провина “плям на сонці” і взагалі всяких там “пророцтв майя” (приблизно так прямо і написано навіть у новітньому труді колишнього адепта войовничого атеїзму, а нині загальновизнаного магістра вселенського центру нано‑досліджень ноосфери під патронатом просвітлених махатм із таємничого сузір’я північного барана — не забудьте придбати цю чудову науково‑популярну книжку!)… Навіть якщо починає потужно смердіти вже не тільки ззовні, а й з‑під пахв і з власного рота — це зовсім не скарги занедбаного повсякчасним отруєнням організму із ознаками наближення онкологічного захворювання, а лишень невеличкий косметичний недолік і взагалі недогляд творця (за консультаціями звертатися до бабки, попередньо замінивши антиперспирант і зубну пасту, заразом із жуйкою). Зрештою якщо через усе таке “чудове”, що відбувається усюди, раптово вдарять тяжкі думки (оце вже справжній жах!) — не поспішайте витрачатися на мило і зашморг, а краще придбайте нові антидепресанти (з переліку перевірених часом опіатів, звісно, під новою назвою).

Хоча це ми трохи відволіклися від початкової теми.
Пам’ятайте, що головні вороги і створені ними проблеми нарешті чітко визначені — і це зовсім не місцеві беззаконні “хазяї”‑феодали вкупі з “великобратанами‑визволителями”, тим більше не полігони сміття і відходів, частина яких і через тисячі років ще залишаться (включно з пластиковими островами і навіть континентом, через які вже вимирають цілі океанічні види живих істот), а виключно міські серуни: голуби, кішки і, звісно, собаки. Ну й розвелося ж цієї нечисті (добрих натуралістів мільчакових на всіх не вистачає)!
Але в нас тимчасово непопулярні чомусь безпосередні методи, які і є найефективнішими (з точки зору усіх справжніх мисливців або, як вони по‑моднячому називаються, гантерів), тому й застосовується менш ефективний опосередкований метод, хоча він заразом і більш доходний. Обкладати незліченними податками і штрафами — це ж завжди вельми доходна справа для справжнього “сеньйора” (з “Пригод Чіполіно” від Джанні Родарі, звісно). А вже як місцеві “овочі” усім подібним задоволені!

Та звичайно, можна “поробити” ще більше!
Далекі від розуміння природи персони (які складають абсолютну більшість населення) можуть не знати, що такий собі мерзенний “глист” Lumbricus (дощовий черв, у просторіччі) постійно “паскудить” наші родючі землі: по факту, весь чорнозем пропущено через нутрощі цих огидних “шкідників”. Який висновок? Правильно! Треба негайно зібрати всі ці бридкі “глистові висери” у міцні пластикові пакети, завантажити у величезні контейнери — і відправити до Китаю. “Сеньйори”‑спонсори цього “корисного” процесу “очищення” з нього навіть чималий гешефт для себе отримають. Тож знову майже всі будуть задоволені.

Правда, все ж не слід забувати при цьому, що всі жертвоприношення (і “невмирущі”, і звичайні смертні) зовсім не марні і досягають справжнього адресата. Адже реально жертв потребує не Красота, а Понти. Тим більше не Творець, а Згубник.
І що на фоні такого вкрай неприємного (а тому для абсолютній більшості homo неприйнятного) розуміння якісь там “тимчасово‑перманентні” економічні негаразди, курси валют, банківські афери, тотальні дерибан та грабунок? Зрештою ж є тільки один‑єдиний Банк, який завжди (до того ж ще й з величезними відсотками!) старанно повертає всі зроблені в нього вклади (і буде так робити надалі, аж до Кінця Часів), — Інфернальний.